- •1.Політичне становище в Україні на початку хх ст. Перша буржуазно-демократична революція
- •2. Економічне становище україни на початку 20 ст Столипінська аграрна реформа
- •3.Стан освіти, науки і культури на українських землях на початку хх ст.
- •4.Початок Першої світової війни. Воєнні дії на українських землях в роки війни
- •5.Початок Української революції, утворення Ценральної Ради. М.Грушевський
- •6.І та іі Універсали Центральної Ради та їх історичне значення
- •7. Третій Універсал Центральної Ради.
- •8. Проголошення незалежності унр:передумови та значення
- •9 Перша війна Радянської Росії проти унр 1917-1918
- •10. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана Скоропадського
- •11. Україна в роки 1919-1920. Воєнний комунізм
- •12 . Внутрішня і зовнішня політика директорії унр
- •13.Проголошення зунр. Злука унр і зунр.
- •14.Причини поразки української революції та її історичне значення
- •15.Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні
- •16. Політика «українізації», її наслідки.
- •17. Українське питання на Парижській мирній конференції.
- •18. Культура і духовне життя в Україні 17-20рр
- •19. Політика більшовиків щодо релігії і церкви в Україні 20-30рр.
- •20. Особливості і наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •21. Політика суцільної колективізації в Україні, її соц.-екон.Наслідки.
- •22. Голод хх ст. В Україні: причини і наслідки. Закон України «Про Голод 32-33 рр в Україні»
- •23. Розвиток культури в 30-ті роки. «Розстріляне» відродження.
- •24. Громадсько-політ.Життя в Україні в 30-х рр.
- •25. Входження України до складу срср
- •26. Возз'єднання Західної України з урср. Радянізація західних областей України в 1939—1941 рр.
- •27. Оборонні бої 41-42. Причини невдач Червоної армії під час першого періоду радян.-нім. Війни.
- •28. Нацистський «новий порядок» в Україні 41-44 рр. Голокост.
- •29. Рух Опору в Україні в роки Другої світової війни. Їх несок.
- •30. Діяльність оун-упа в роки німецько-радянської війни
- •30.Діяльність оун-упа в роки німецько-радянської війни
- •31.Початок визволення України від нацистських загарбників. Падіння «Східного валу»
- •32. Культура України в роки радянсько-німецької війни
- •33.Україна на завершальному етапі радянсько-німецької війни
- •34.Масові депортації в Криму: причини та наслідки
- •35.Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945-на початку 50-х рр.
- •36. Початок десталінізації та демократизації суспільного життя в Україні (1953-1964).М.Хрущов
- •37. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50 — у першій половині 60-х рр.
- •39. Деструктивні процеси на селі 1964-1985
- •41. Спроби економічних реформ 1964-1985 рр.
- •42. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.
- •45. Освіта, наука та культура України в 70-80х рр. Чорнобильська катастрофа та її наслідки
- •46. Загострення екологічних проблем в Україні 70-80х рр. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •47. Активизація національного руху в Україні на рубежі 80х-90х років.
- •48. Проголошення незалежності україни.
- •49. Результати та історичне значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991. Вибори президента україни.
- •50. Державотворчі процеси в Україні на початку 90х рр. Хх ст..
- •51. Економічні проблеми незалежної України. Становище в соціальній сфері.
- •52. Президентство Кравчука та Кучми: особливості та наслідки.
- •53. Президентство Ющенка та Януковича: особливості на наслідки.
- •54. Основні принципи зовнішньої політики незалежної України.
- •55. Кроки України на шляху до європейської економічної інтеграції.
- •56. Економіка України на пос хі ст..
- •57. Сучасна українська наука і освіта, досягнення і перспективи.
- •58. Соціально-політичний розвиток України на сучасному етапі.
- •59. Революційні процеси в Україн 2013-2014 рр. Та їх наслідки.
- •60. Початок ато та процеси мирного врегулювання ситуації.
1.Політичне становище в Україні на початку хх ст. Перша буржуазно-демократична революція
Хід політичного життя в Україні був важким і суперечливим. У другій половині XІХ- на початку ХX ст. закладалася основа політичної структури українського суспільства. У 90-х роках на західноукраїнських землях утворилися перші політичні партії, були сформовані їхні програми та політичні гасла. Національний рух набував політичного змісту і ставав масовим. У Галичині першою такою партією стала Русько-українська радикальна партія (РУРП). Це була перша легальна українська політична партія європейського типу.
На Наддніпрянщині першою українською політичною партією, яка діяла нелегально, стала Революційна Українська партія (РУП), заснована 1900 р. в Харкові. У своєму розвитку вона зазнала значної еволюції. На базі цієї партії утворилися інші основні українські політичні партії. В умовах послаблення тиску на політичні організації українські політичні партії взяли участь у виборах до першої та другої державних Дум. У цих Думах сформувалася українська думська громада, як парламентська фракція, до якої входило понад 40 депутатів. Важливо з’ясувати діяльність Української думської громади в Думах, яка обстоювала головним чином право України на політичну автономію та українізацію школи, судочинства, церкви та місцевих адміністративних органів.
Причини революції:
• невирішеність аграрного питання;
• самодержавство, відсутність демократичних свобод;
• колоніальна політика по відношенню до неросійських народів.
Основні революційні події, що мали місце в Україні, відбулися в 1905 р. - в період розвитку революції по висхідній лінії:
В Україні революція носила і національно-визвольний характер, оскільки національне питання було на передньому плані боротьби.
Національний рух в період революції мав значні здобутки:
- після Маніфесту 17 жовтня з'явилася легальна українська преса. Усього в 1905-1907 pp. виходило 24 періодичні видання;
- виникла культурно-освітня організація "Просвіта", яка мала філії у багатьох містах України. У діяльності "Просвіти" брали участь М.Коцюбинський, Л.Українка, М.Лисенко, Панас Мирний, Д.Яворницький та інші прогресивні діячі;
- відкривались українські школи, здійснювалися спроби викладання українською мовою в університетах;
- активну діяльність у першій Думі (1906 р.) та в другій Думі (1907 р.) розгорнула українська фракція, яка вимагала автономії для України, вільного розвитку української мови та культури. Допомогу українській фракції надавав М.Грушевський, який з цією метою переїхав зі Львова до Петербурга.
Перша російська революція(1905-1907) закінчилася поразкою, оскільки сили, які захищали старий порядок, виявилися сильнішими. І все ж революція залишила по собі чимало повчальних уроків для наступної боротьби проти самодержавства, проти соціального і національного гніту.
2. Економічне становище україни на початку 20 ст Столипінська аграрна реформа
У Росії з 1906 по 1911 рр. з ініціативи П.Столипіна проходила аграрна реформа, яка передбачала:
- знищення общинного землекористування і перетворення селян на індивідуальних власників землі - фермерів;
- ліквідації аграрної перенаселеності європейської частини країни шляхом переселення селян у східні райони Росії.
У цілому по Росії реформа не досягла поставлених цілей. Але саме в Україні вона мала найбільший успіх - з общин вийшла майже половина селянських господарств, що сприяло розвитку капіталізму на селі. Україна дала найбільшу кількість переселенців до Сибіру (бл. 1 млн.).
Зросли посівні площі, валовий збір зернових, товарність сільського господарства.
Але реформа не змогла послабити соціальну напруженість на селі. У 1914 р. кількість малоземельних селян сягнула 2 млн. Бідняцькі господарства залишалися малопродуктивними і малотоварними.
Після промислового піднесення 90-х років початок XX ст. в Росії, як і в Західній Європі, відзначився глибокою економічною кризою.
У зв'язку із зниженням цін і попиту на товари капіталісти скорочували обсяг виробництва або й закривали підприємства. Криза зачепила, й вугільну, а також легку й харчову, зокрема цукрову промисловість. У цілому за роки кризи в Росії було закрито близько З тис. великих та середніх підприємств і звільнено з роботи понад 200 тис. робітників. Одним із найважливіших наслідків промислової кризи було посилення концентрації виробництва і створення монополістичних об'єднань. Високою була концентрація виробництва у промисловості, особливо важкій, в Україні. 6,2 % шахт Донбасу з річним видобутком вугілля понад 10 млн. пудів кожна в 1900 р. давали 57,1 % загального видобутку кам'яного вугілля цього басейну.П'ять найбільших заводів в 1900 р. виробили 49 % усього чавуну Південної України і понад 25 % загальноросійського виробництва. На основі дедалі більшої концентрації виробництва створювалися монополії. У період кризи 1900—1903 рр., коли багато дрібних і середніх підприємств розорялися, процес створення монополістичних об'єднань відбувався досить інтенсивно. Економічна криза 1900—1903 pp. привела до значного погіршення економічного становища робітників й скорочення обсягу виробництва підприємств і зумовила зростання безробіття.Тому для того, щоб зменшити витрати на зарплату, підприємці розширювали застосування праці жінок і підлітків. Тривалим залишався робочий день (12-16 год). Як і раніше, не було налагоджено охорону праці, техніки безпеки й медичного обслуговування. У роки кризи на багатьох підприємствах заробітна плата була знижена на 30—40 %. На початку XX ст. сільське господарство України, як і всієї Росії, продовжувало розвиватися капіталістичним шляхом. В поміщицьких і заможних селянських господарствах ширше застосовувалися вільнонаймана праця, с/г машини, посилювалися спеціалізація районів.
У той же час селяни були зв'язані общиною і круговою порукою, придушені податками, позбавлені політичних прав, зазнавали національного гніту. Гноблені поміщиками й капіталістами, селяни розорялися.
Отже, за рівнем розвитку провідних галузей промисловості, концентрації та монополізації капіталу Україна на початку XX ст. займала одне з перших місць у Російській імперії. Саме в Україні існували основні монополістичні об'єднання, що визначали характер промислового капіталізму в Росії в цілому, глибину його суперечностей.
Загальний стан с/г, існуюча система землеволодіння та землекористування, напівголодне існування селянства в багатій чорноземами Україні зумовлювали необхідність запровадження невідкладних заходів. Їх розробку і впровадження в імперській Росії міг здійснити виключно центральний уряд