- •Міністерство агропромислового комплексу україни національний аграрний університет
- •Рекомендації
- •24 Грудня 1997р. (протокол № 3)
- •Причини післяпологових ускладнень у корів
- •Профілактичні заходи
- •Організаційно-господарські заходи:
- •Діагностика післяпологового метриту
- •Проба осадження мукополісахаридів за і. С. Нагорним, в.П.Поліщуком
- •Діагностика ендометриту за b.C. Дюденко
- •Бактеріологічні дослідження
- •Діагностика хронічного метриту
- •Лабораторна діагностика субклінічного метриту.
- •4. Лікування при метриті
- •Етіотропна терапія
- •Комплексні методи лікування
- •Характеристика статевих органів корів на 14-15 добу при фізіологічному перебігу післяпологового періоду
- •Диференційна діагностика клінічних форм метритів у корів
- •3.3.Бактеріологічні дослідження 10
- •3.4Діагностика хронічного метриту 10
Міністерство агропромислового комплексу україни національний аграрний університет
Профілактика, діагностика І лікування післяпологового метриту у корів
Рекомендації
Київ - 1998
Рекомендації підготував канд. вет. наук., доцент В.Й.Любецькин.
Рекомендації складено з використанням досягнень вітчизняної науки (Зверева Г.В., Хомин С.П., Логвинов Д.Д., Яблонський В.А., Мороз І.Г., Косенко М.В., Харута Г.Г., Калиновський Г.М. та ін.) і практики, результатів досліджень кафедри акушерства та штучного осіменіння с.-г. тварин Національного аграрного університету.
Рецензент - Завідувач кафедри акушерства та штучного осіменіння с.-г. тварин Білоцерківського державного аграрного університету д-р. вет. наук, професор Г. Г. Харута.
Рекомендовано до друку Вченою радою факультету ветеринарної медицини НАУ (протокол № 6 від 12.02.1996 р.)
Рекомендації розглянуто і затверджено на засіданні секції “Ветеринарна медицина ” НТР Мінсільгосппроду України
24 Грудня 1997р. (протокол № 3)
© Любецький В.И., 1998 р.
з
Вступ
Серед патології статевих органів корів значною мірою поширений післяпологовий метрит, який викликає морфологічні зміни та функціональні розлади в статевому апараті.
Запалення матки у корів протікає частіше у вигляді ендометриту. За перебігом він може бути гострим і хронічним, за проявом - клінічно-вираженим і субклінічним, а за характером ексудату - катаральним, гнійним, фібринозним, некротичним або гангренозним. Перераховані форми запалення неможливо розглядати окремо, бо кожна з них, залежно від причини, резистентності організму, лікування та тривалості перебігу патологічного процесу, може збігатися з іншими формами. До того ж, запалення слизової оболонки в ряді випадків розповсюджується на м'язову оболонку (міометрит ), серозний шар (периметрит ), маточні зв’язки та сполучно-тканинну клітковину (параметрит). У зв'язку з цим, визначення форм запалення матки залежно від локалізації патологічного процесу, є умовним.
Про те, що при запаленні слизової оболонки матки (ендометриті) патологічний процес часто переходить на міометрій, свідчить порушення скорочувальної функції матки та патоморфологічні зміни в ній. Клінічно установити точно, який шар матки вражений, як правило, дуже важко.
На сучасному етапі розвитку тваринництва не відмічається тенденції до зниження частоти запальних процесів, які ускладнюють перебіг післяпологового періоду у тварин. За даними літератури і результатів наших досліджень, від 11 до 72% корів молочного стада у ряді господарств України хворіють на метрит з гострим чи хронічним перебігом.
Нині в умовах використання антибактеріальних препаратів перед фахівцями ветеринарної медицини виникло ряд нових складних проблем. До них належать: накопичення і розповсюдження в господарствах високорезистентних до антибіотиків штамів мікроорганізмів, зниження імунологічної реактивності організму тварин, розвиток дисбактеріозів. Вищезазначене знаходить своє місце в етіологічній структурі сучасних запальних процесів статевих органів у корів, головними збудниками яких є умовно-патогенні та патогенні мікроорганізми, які обумовлюють неспецифічні запальні процеси після пологів (метрит, міоцервіцит, сальпінгіт) і порушують відтворну функцію. Несвоєчасне і недостатньо ефективне лікування у більшості випадків призводить до виникнення в статевих органах необоротних структурних і функціональних патологічних змін. Такі тварини після гострого перебігу хвороби довгий час залишаються неплідними і, як правило, в подальшому вибраковуються.